За підрахунками видання Expansión, які ґрунтуються на офіційній статистиці та інформації, наданій різними установами, загальний обсяг інвестицій суверенних фондів в економіку Іспанії становить близько 75 мільярдів євро. Державні структури з Норвегії, Японії, Сінгапуру, Саудівської Аравії, Катару та ОАЕ (Абу-Дабі) завойовують позиції в Ibex, казначейських облігаціях і ключових секторах – таких як енергетика, телекомунікації та нерухомість.
Норвегія
Значна частина припадає на Norges Bank Investment Management (NBIM) – організацію, створену норвезьким урядом для інвестування доходів, які країна отримує від продажу вуглеводнів. Інвестиції цієї компанії в економіку Іспанії становлять 20 мільярдів євро, з яких близько 11,2 мільярда вкладено у фондовий ринок (наприклад, у значні пакети акцій Unicaja, Repsol і Solaria), ще 7,8 мільярда – в облігації (понад половина – казначейські зобов’язання), а решта – в активи відновлюваних джерел енергії (через альянс з Iberdrola) і нерухомість (через спільне підприємство з Prologis).
Японія
Менш відома діяльність гігантського японського державного пенсійного фонду (GPIF), який фактично є найбільшим суверенним фондом у світі за вартістю своїх активів. В Іспанії він також має близько 20 мільярдів євро, але розподіляє їх зовсім по-іншому: близько 85% розміщено в державному боргу й лише 15% – на фондовому ринку.
Близький Схід
За цими двома компаніями йдуть близькосхідні державні інвестори. Катар – як через свій фонд національного добробуту, так і через інші компанії чи структури – вклав в Іспанію загалом 11,2 мільярда доларів завдяки своїм часткам в Iberdrola, Colonial, El Corte Inglés та IAG (у цьому випадку через Qatar Airways). Тепер влада цієї країни зацікавлена в збільшенні своєї поточної частки в Iberdrola з 8,5% до 10%.
Емірат Абу-Дабі (ОАЕ) прагне прямих інвестицій, про що свідчить його контроль над іспанською нафтовою компанією Cepsa через Mubadala. Її 63-відсоткову частку (решта належить Carlyle) можна оцінити приблизно у 8 мільярдів євро.
Інша компанія з того самого емірату, Masdar, щойно вклала 1,5 мільярда в дві операції з відновлюваними джерелами енергії в Іспанії: купівлю 49% портфеля активів Endesa та придбання Saeta Yield у канадського фонду Brookfield. Вага Абу-Дабі в Іспанії була б ще більшою, якби його енергетична компанія Taqa продовжила угоду щодо поглинання газової компанії Naturgy, від якої вона відмовилася після кількох місяців переговорів.
Державний інвестиційний фонд (PIF), саудівський фонд національного добробуту, увійшов в Іспанію торік через Saudi Telecom Company (STC). Вона несподівано придбала 9,9% акцій компанії Telefónica, уклавши угоду вартістю 2 мільярди євро, яка все ще очікує на дозвіл від іспанського уряду.
Kuwait Investment Authority (KIA) – перший суверенний фонд, що відвідав Іспанію 40 років тому, – нині шукає можливості для свого інфраструктурного інвестиційного підрозділу Wren House. Ця компанія була акціонером електроенергетичної компанії Viesgo, а тепер претендує на Nabiax, власника центрів обробки даних, що використовуються Telefónica.
Сінгапур
Ще один суверенний фонд, який дуже активно працює в Іспанії, особливо в секторі нерухомості, – сінгапурський GIC. Торік він погодився купити 35% акцій Hotel Investment Partners (HIP) – мережі готелів, що належить Blackstone. Цю компанію було оцінено приблизно в 4 мільярди євро. Крім того, у 2022 році GIC об’єднався з іспанським фондом Azora, щоб почати інвестувати 1,5 мільярда євро в розвиток орендного житла в Іспанії. На фондовому ринку цей азійський фонд володіє 7% акцій Cellnex.
Канада
Канадські державні пенсійні плани не вважаються суверенними фондами в чистому вигляді, оскільки вони, як правило, діють незалежно від державних адміністрацій (федеральних чи штатів), але, тим не менш, їх включено Міністерством економіки Іспанії до переліку іноземних державних інвесторів. Omers з Онтаріо володіє часткою в іспанській мережі нафтопроводів Exolum, Canadian Pension Plan торік придбав 25% акцій FCC Medio Ambiente, PSP є власником групи автодоріг Roadis, а OPTrust – Globalvía.
За даними Economía, прямі інвестиції іноземних суверенних фондів в Іспанію наприкінці 2022 року (без урахування котованих акцій і облігацій) становили 22,025 млрд євро. З цієї суми 38% перебуває в руках близькосхідних інвесторів, 22% – в інших азійських фондах, 21% – в європейських і 17% – у північноамериканських фондах. У розбивці за секторами економіки пріоритетними галузями для цих установ в Іспанії є виробництво, енергетика та нерухомість.
Згідно з останнім звітом про діяльність цих інвесторів, підготовленим компанією Icex, в Іспанії спостерігався рекордний рівень активності суверенних фондів протягом 2022 року та першої половини 2023 року в умовах економічної, геополітичної та соціальної невизначеності. У 2022 році ці фонди здійснили 11 угод в Іспанії на загальну суму 2,9 млрд євро, перевищивши попередній рекорд, установлений у 2014 році. Перший квартал 2023 року також був особливо активним, що підкреслює співпраця між NBIM та Iberdrola у сфері відновлюваних джерел енергії та інвестиції Mubadala в біопаливо.
Останнім часом нерухомість і технології стали галузями, які привернули найзначніші інвестиції. При цьому GIC планує вкласти 1,5 млрд євро в орендне житло в Іспанії, а Mubadala продовжує інвестувати в будинки для людей похилого віку.
Поява STC як акціонера Telefónica та накладення вето на пропозицію Ganz-Mavag про поглинання Talgo підкреслили чутливість іспанської влади до приходу іноземних інвесторів, які прямо чи опосередковано контролюються урядами інших країн. Хоча у випадку з Telefónica й Talgo будь-який міжнародний інвестор повинен отримати дозвіл на перевищення певних порогових значень, правила для суверенних інституцій суворіші, ніж для приватних інвесторів.
Декрет-закон 2023 року, який регулює контроль над іноземними інвестиціями, призупиняє свободу купівлі в Іспанії компаніями, пов’язаними з іноземними урядами, у будь-якій галузі, незалежно від того, вважається вона стратегічною чи ні. При цьому в законодавстві є пункт, який, вочевидь, виводить такі фонди, як канадські, що діють незалежно, з-під дії обмежень. Це відбувається, якщо з характеру керуючого фонду, правових чи законодавчих положень щодо моделі управління зрозуміло, що його інвестиційна політика є незалежною та орієнтована виключно на прибутковість без жодного політичного впливу з боку третьої держави.
