16 грудня 1998 року між Урядом РФ та Урядом Королівства Іспанія було підписано Конвенцію “Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і капітал”. Розглянемо основні положення цієї угоди, які застосовуються до осіб, що є резидентами однієї або обох країн.
Ця конвенція стосується податків, перелічених у таблиці нижче, а також будь-яких аналогічних податків, запроваджених уже після підписання:
| В Іспанії | У Росії |
| El Impuesto sobre la Renta de las Personas Físicas (IRPF) – податок на доходи фізичних осіб El Impuesto sobre Sociedades (IS) – податок на прибуток El Impuesto sobre el Patrimonio (IP) – податок на багатство (також званий податком на розкіш або податком на капітал) Los impuestos locales sobre la renta y sobre el patrimonio – місцеві податки на доходи і майно (капітал) | Прибутковий податок з фізичних осіб (ПДФО) Податок на прибуток або доходи підприємств і організацій Податок на майно підприємств Податок на майно фізичних осіб |
Поняття “резидент”
У світі міжнародних фінансів і оподаткування термін “резидент” відіграє ключову роль, особливо коли йдеться про договори про уникнення подвійного оподаткування. Розуміння того, хто вважається резидентом у межах цих домовленостей, допомагає ефективно управляти податками.
Згідно з конвенцією, резидентом однієї з договірних держав (Іспанії або Росії) вважається особа (фізична чи юридична), на яку поширюється податкове законодавство цієї держави через її місце проживання, постійне місцеперебування, місце управління, реєстрацію або будь-які інші аналогічні критерії. Це означає, що така особа зобов’язана сплачувати податки в цій державі не лише з доходів, отриманих на її території, а й зі світового доходу загалом. У будь-якому разі, щоб підпасти під дію конвенції, особа повинна мати економічні зв’язки і з Іспанією, і з Росією. Конвенція ж допомагає запобігти ситуаціям, коли одна й та сама особа чи організація могла б бути обкладена податком в обох країнах з одного й того самого підґрунтя.
Визначення статусу податкового резидента – непросте завдання. Особа може бути податковим резидентом лише однієї країни. Критерії, що застосовуються:
Для фізичних осіб: якщо людина може вважатися резидентом обох держав (Іспанії та Росії), первинним критерієм є наявність постійного житла. Якщо ж воно є в обох країнах, то вирішальним чинником стають тісніші особисті та економічні зв’язки, які називають “центром життєвих інтересів” (наприклад, місце проживання сім’ї). У разі невизначеності статус резидента визначається за місцем звичайного проживання, а якщо й це не допомагає, то за національністю. У крайньому разі питання вирішується через дипломатичні або податкові органи.
Для юридичних осіб: якщо організація відповідає критеріям резидентства в обох країнах, вирішальним стає місце її ефективного управління.
Постійне представництво
У міжнародному податковому праві поняття “постійне представництво” має важливе значення для визначення податкових зобов’язань підприємств, що працюють за межами своєї рідної юрисдикції. Це поняття включає будь-яке постійне місце діяльності, через яке підприємство частково або повністю веде свій бізнес.
Постійне представництво означає будь-яке місце, де підприємство здійснює свою діяльність: філію, офіс, фабрику, майстерню або навіть місце видобутку природних ресурсів. Будівельний майданчик або об’єкт можуть вважатися постійним представництвом, якщо їхня діяльність триває понад дванадцять місяців.
Важливо зазначити, що не всі види діяльності призводять до створення постійного представництва. Наприклад, використання приміщення виключно для зберігання чи демонстрації товарів або місце, яке використовується лише для закупівлі товарів чи збору інформації для підприємства, не вважаються постійним представництвом. Водночас, якщо особа, яка діє від імені підприємства, має повноваження укладати контракти й зазвичай робить це в країні перебування, підприємство може вважатися таким, що має постійне представництво в цій країні, за винятком випадків, коли діяльність агента має виключно підготовчий або допоміжний характер.
Якщо підприємницька діяльність здійснюється через брокера, комісіонера або іншого агента з незалежним статусом, який діє в межах своєї звичайної діяльності, це саме по собі не створює постійного представництва підприємства. Так само контроль однієї компанії над іншою або навпаки, навіть якщо вони перебувають у різних державах, не тягне за собою автоматичного визнання однієї з компаній постійним представництвом іншої.
Доходи, прибуток і капітал, на які поширюється дія Конвенції
Доходи, прибуток і капітал, на які поширюється дія Конвенції, підлягають оподаткуванню за особливими правилами.
Розглянемо ключові моменти:
Доходи від нерухомого майна
Доходи, отримані резидентом однієї держави від нерухомого майна, розташованого в іншій державі, обкладаються податком у тій державі, де розташована нерухомість. Це правило застосовується до доходів від будь-якого виду нерухомості, включно із сільськогосподарськими землями та лісовими угіддями. При цьому дохід може бути отриманий як від прямого використання нерухомого майна, так і від здавання його в оренду або використання в будь-якій іншій формі. Правило також застосовується до доходів від нерухомості, що належить підприємству, або доходів від нерухомості, яка використовується для надання незалежних особистих послуг.
Прибуток від підприємницької діяльності
Прибуток підприємства обкладається податком у тій державі, де його зареєстровано, за винятком випадків, коли підприємство веде діяльність в іншій державі через постійне представництво. У таких ситуаціях прибуток може обкладатися податком у державі, де здійснюється діяльність, але лише щодо тієї частини доходу, яка безпосередньо пов’язана з діяльністю постійного представництва.
Для визначення оподатковуваної бази постійного представництва враховується, який прибуток міг би бути отриманий, якби представництво було окремим підприємством, що займається тією самою діяльністю в аналогічних умовах. При цьому дозволяється списувати витрати, пов’язані з підтримкою діяльності постійного представництва, включно як з місцевими, так і з міжнародними управлінськими витратами. Однак прибуток від закупівель, здійснених постійним представництвом для материнського підприємства, не включається до оподатковуваної бази постійного представництва.
Доходи від міжнародних перевезень
Такий прибуток обкладається податком виключно в тій державі, де зареєстровано підприємство, що здійснює міжнародні перевезення. Це правило підкреслює принцип територіальності, а міжнародні перевезення, незалежно від складності та структури операцій, отримують можливість спростити податкове адміністрування та знизити адміністративні витрати.
Коригування прибутку асоційованих підприємств
Коли два підприємства, що перебувають у різних країнах, пов’язані управлінням, контролем або капіталом, і їхні комерційні чи фінансові відносини відрізняються від тих, що склалися б між незалежними компаніями, податкові органи мають право коригувати їхній прибуток. Це означає, що якщо через обставини, що склалися, прибуток не було нараховано одному з підприємств, його може бути включено до його доходу й обкладено податком.
Якщо одна з держав уже включила такий прибуток до оподатковуваного доходу й обклала його податком, а інша держава визнає, що прибуток було б нараховано підприємству її юрисдикції за умов, характерних для незалежних підприємств, остання повинна здійснити коригування податку.
Дивіденди
Дивіденди, що виплачуються компанією-резидентом однієї держави резиденту іншої держави, підлягають оподаткуванню в останній. Водночас держава-джерело також має право на оподаткування цих дивідендів, але з обмеженнями щодо ставки: 5% або 10% за певних інвестицій та/або у разі звільнення від податків і 15% в усіх інших випадках.
Термін “дивіденди” охоплює доходи від акцій та інших прав, що передбачають участь у розподілі прибутку, а також доходи від інших корпоративних прав. Однак якщо дивіденди пов’язані з підприємницькою діяльністю через постійне представництво в іншій державі, застосовуються інші положення Конвенції.
Відсотки
Термін “відсотки” включає доходи від усіх видів боргових вимог, забезпечених іпотекою або таких, що не мають такого забезпечення, а також доходи від державних облігацій та інших цінних паперів. Особлива увага приділяється тому, що відсотки вважаються такими, що виникають у тій державі, де резидент є платником, за винятком випадків, коли платежі здійснюються через постійне представництво або базу платника в іншій країні.
Такі відсотки можуть обкладатися податком у країні резидентства одержувача, але також підлягають оподаткуванню в державі, де розташоване їхнє джерело. Важливо зазначити, що податкове навантаження в державі джерела обмежене 5%, якщо одержувач має фактичне право на ці відсотки. Однак якщо дивіденди пов’язані з підприємницькою діяльністю через постійне представництво в іншій державі, застосовуються інші положення Конвенції.
Роялті
Визначення роялті охоплює широкий спектр платежів за використання або право на використання авторських прав, патентів, торгових марок, формул і процесів, а також за користування або право користування промисловим, комерційним чи науковим обладнанням, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного чи наукового досвіду. Це забезпечує охоплення різних форм інтелектуальної власності та технологій у сучасній економіці.
Роялті можуть обкладатися податком у країні резидента одержувача, однак також допускається їх оподаткування в країні джерела з обмеженням максимальної ставки до 5%. Положення про оподаткування роялті не застосовуються, якщо роялті пов’язані з діяльністю через постійне представництво або постійну базу, яка використовується для надання особистих послуг. У таких випадках оподаткування здійснюється відповідно до правил для підприємницької діяльності або незалежних особистих послуг.
Доходи від капіталу
Доходи від капіталу, включно з прибутком від продажу майна, підпорядковуються специфічним правилам залежно від типу активів і місця їх розташування. Доходи від продажу нерухомості, що перебуває в державі, відмінній від держави резидентства продавця, можуть обкладатися податком у країні розташування нерухомості. Це стосується також продажу акцій компаній, чиї активи переважно складаються з нерухомості в цій державі.
Доходи від продажу рухомого майна, пов’язаного з комерційною діяльністю через постійне представництво або такого, що використовується для надання незалежних особистих послуг, також підлягають оподаткуванню в цій державі. Однак прибуток від продажу морських або повітряних суден, які використовуються в міжнародних перевезеннях, і пов’язаного з ними рухомого майна обкладається податком виключно в державі резидентства продавця.
Усі інші види доходів від капіталу, не згадані в специфічних випадках, підлягають оподаткуванню лише в державі резидентства особи, яка відчужує майно.
Доходи від незалежних особистих послуг
Тут ми говоримо про такі послуги, як наукова, літературна, артистична, освітня або викладацька робота, а також послуги, що надаються лікарями, адвокатами, інженерами, архітекторами, стоматологами та бухгалтерами в незалежному статусі.
Доходи, що отримують резиденти однієї держави за надання професійних послуг або за заняття іншою діяльністю незалежного характеру, принципово обкладаються податком лише в цій державі. Однак є виняток із цього правила: якщо особа, яка надає такі послуги, використовує для своєї діяльності постійну базу в іншій державі, то доходи, пов’язані безпосередньо з цією базою, можуть обкладатися податком у цій іншій державі.
Доходи від роботи за наймом
Основне правило полягає в тому, що заробітна плата та інші аналогічні винагороди, які отримує резидент однієї держави, обкладаються податком у цій самій державі, якщо робота не виконується на території іншої держави. У випадку, коли робота здійснюється в іншій державі, винагорода може підлягати оподаткуванню саме там.
Однак існують певні умови, за яких дохід від роботи за наймом за кордоном не обкладається податком у державі, де виконується робота, а залишається оподатковуваним лише в державі резидентства працівника. Це стосується ситуацій, коли працівник перебуває в іншій державі менше 183 днів у будь-якому 12-місячному періоді й коли винагороду виплачує наймач, який не є резидентом країни виконання роботи та не має в ній постійного представництва.
Додатковий виняток передбачено для осіб, які працюють на борту морських або повітряних суден, що експлуатуються в міжнародних перевезеннях підприємствами, зареєстрованими в одній із договірних держав. У таких випадках дохід від роботи за наймом може обкладатися податком у державі реєстрації підприємства, яке експлуатує судно.
Гонорари директорів
Гонорари директорів компаній, які є резидентами однієї держави, що отримуються за виконання обов’язків у компаніях, зареєстрованих в іншій державі, можуть підлягати оподаткуванню в державі, де зареєстровано компанію, що виплачує гонорари. Це положення означає, що навіть якщо особа є резидентом однієї країни, її доходи від участі в управлінні компанією, зареєстрованою в іншій країні, можуть обкладатися податком в останній.
Доходи артистів і спортсменів
Доходи, що отримують артисти й спортсмени, які виступають за кордоном, підпорядковуються специфічним податковим правилам. Такі доходи можуть обкладатися податком у країні, де відбувається фактичний виступ або змагання. Це означає, що якщо артист чи спортсмен, який є резидентом однієї держави, виступає в іншій державі, то остання має право оподатковувати отримувані ним доходи.
Крім того, якщо дохід від такої діяльності нараховується не безпосередньо артисту чи спортсмену, а третій особі, наприклад промоутеру або агентству, цей дохід також підлягає оподаткуванню в країні проведення заходу.
Проте існують винятки для доходів, що отримуються в результаті діяльності, яка здійснюється в рамках культурних угод або домовленостей між державами. Якщо такі заходи фінансуються за рахунок держбюджету однієї з договірних держав, доходи від них можуть бути звільнені від оподаткування в державі, де відбувається діяльність. Це сприяє культурному обміну та підтримці мистецтва і спорту на міжнародному рівні.
Пенсії
Пенсії та інші виплати аналогічного характеру, нараховані й виплачувані у зв’язку з минулою роботою за наймом в одній державі, підлягають оподаткуванню лише й виключно в цій державі.
Дохід від державної служби
До цього виду доходів належить як поточна заробітна плата держслужбовців, так і пенсійні виплати після закінчення служби.
Заробітна плата та інші аналогічні виплати, не включаючи пенсії, які виплачує держава, її політичні підрозділи або місцеві органи влади за роботу, виконану в інтересах цих структур, підлягають оподаткуванню виключно в цій державі. Однак якщо робота здійснюється на території іншої держави й працівник є її резидентом, задовольняючи певним критеріям, такі доходи можуть обкладатися податком у державі проживання.
Пенсії, що виплачуються за державну службу, також обкладаються податком у державі, яка їх виплачує, але за певних умов можуть підлягати оподаткуванню в державі резидентства одержувача, якщо він є її громадянином.
Виплати студентам і стажистам
Студенти та стажисти, які прибувають до країни для навчання або проходження практики й отримують виплати з іноземних джерел на своє утримання, навчання чи практику, звільняються від оподаткування в країні перебування. Це стосується ситуацій, коли студент чи стажист прибув до держави виключно з освітньою метою і не є її постійним резидентом.
Ця пільга сприяє полегшенню фінансового навантаження на міжнародних студентів і стажистів, забезпечуючи їхню підтримку в прагненні здобути освіту або професійний досвід за кордоном. Вона підкреслює прагнення держав сприяти освітньому та культурному обміну.
Методи, що застосовуються Іспанією та Росією з метою усунення подвійного оподаткування
Уникнення подвійного оподаткування не означає, що в абсолютно всіх випадках податок сплачується лише в одній країні. Щодо частини доходів і капіталів діє саме таке правило, проте щодо іншої частини передбачається порядок спільного оподаткування із застосуванням відрахувань.
| Методи, що застосовуються Іспанією | Методи, що застосовуються Росією |
| Якщо іспанський резидент отримує дохід або володіє капіталом, на які в Росії може бути нараховано податок, Іспанія надасть можливість відрахування з податку, розрахованого на своїй території, суми, сплаченої в Росії. Таке відрахування не може перевищувати розрахованої суми податку, тобто результат не може бути від’ємним. Щодо дивідендів, виплачених російською компанією іспанській компанії (за умови, що іспанська компанія має значну частку в капіталі російської компанії), Іспанія дозволить додаткове відрахування податку і в частині податку на прибуток, з якого виплачувалися дивіденди, і в частині податку на дивіденди. Як і в попередньому випадку, результат не може бути від’ємним. Якщо дохід або капітал резидента Іспанії звільняється від податку в Іспанії, Іспанія все одно може під час розрахунку суми податку на решту доходу або капіталу взяти до уваги звільнений дохід чи капітал. | Якщо резидент Росії отримує дохід або володіє капіталом, що обкладаються податком в Іспанії, Росія дозволить відрахування податку, сплаченого в Іспанії. Однак це відрахування не повинне перевищувати суму податку, розраховану за російськими законами. |
Розглянута нами конвенція особливо прописує принципи недискримінації та закріплює згоду про обмін інформацією. Наразі Конвенція про уникнення подвійного оподаткування, підписана Росією та Іспанією, є чинною.
Щойно громадянин Росії стає податковим резидентом Іспанії, на нього покладається обов’язок подання податкових декларацій. Ідеться як про декларацію за податком на доходи фізичних осіб, так і про декларацію зарубіжного майна, а з 2023 року ще й про декларацію операцій з криптовалютою. Ми рекомендуємо подавати декларації до податкових органів Іспанії лише через податкових консультантів або адвокатів, що спеціалізуються на податковому праві, щоб уникнути помилок у наданих відомостях, що може призвести до штрафів.
