У зв’язку з дебатами щодо можливого ухвалення в Іспанії нового Закону про житло, який передбачає фактичне вилучення у великих власників “зайвих” порожніх об’єктів, постало питання, кого з них слід відносити до цієї категорії.
Станом на сьогодні єдиного й чіткого визначення “великого власника” не існує, і кожна автономна спільнота встановлює свої критерії.
Востаннє це визначення з’явилося в постанові центрального уряду Іспанії, ухваленій у березні минулого року. Вона запроваджувала чотиримісячний мораторій на сплату оренди або знижку 50% на цей термін для орендарів, якщо житло належало великим власникам. До таких належали особи, які володіють понад десятьма міськими житловими об’єктами або нерухомістю загальною площею понад 1 500 м². У першому випадку гаражі та підсобні приміщення не враховувалися, а в другому – враховувалися комерційні приміщення й земельні ділянки.
Деякі іспанські автономії запровадили це визначення ще раніше, і першою це зробила Каталонія в Законі 24/2015 від 29 липня. Великими власниками визнавалися фінансові організації, інвестиційні фонди, їхні філії у вигляді рієлторських агентств та юридичні особи, що володіють житловою нерухомістю сумарною площею понад 1 250 м². Вони зобов’язані були звернутися до орендарів із пропозицією про соціальну оренду, перш ніж подавати заяву про їхнє виселення.
У Валенсійській громаді та на Балеарських островах великими власниками вважаються як юридичні, так і фізичні особи, яким належить понад 10 об’єктів. Острівний уряд уже вилучив низку об’єктів у понад 50 великих власників, виплативши їм компенсацію, значно меншу за ринкову вартість, що викликало цілком обґрунтовані побоювання з боку власників порожнього житла.
