Говорячи про податкову резидентність, необхідно пам’ятати, що вона жодним чином не пов’язана з адміністративною резидентністю: будь-яка фізична особа може мати адміністративну резидентність у країні А, але при цьому бути податковим (фіскальним) резидентом країни Б. Водночас фізична особа не може бути податковим резидентом двох або більше країн одночасно.
Податковий сертифікат
Основним документом, що підтверджує статус податкового резидента тієї чи іншої країни, є сертифікат, виданий офіційними податковими органами.
Сертифікат видається на 1 рік і підтверджує, що фізична особа є податковим резидентом конкретної країни та звітує перед її податковими органами за всіма отримуваними доходами.
Але що робити, якщо фізична особа (наприклад, громадянин Росії) через якісь особисті міркування не може отримати сертифікат (не бажає повідомляти російські органи влади про наявність іспанської посвідки на проживання, закордонних банківських рахунків тощо)? У таких випадках Іспанія в односторонньому порядку може визнати іноземного громадянина своїм податковим резидентом з усіма наслідками, що з цього випливають.
Статус податкового резидента в Іспанії з погляду податкових органів
Статус “податковий резидент Іспанії” присвоює податкова адміністрація іноземному громадянину за підсумками оцінки його становища на території країни. В основі оцінки лежать критерії, закріплені в Законі про податок на доходи фізичних осіб (Impuesto sobre la renta de las personas físicas).
Наразі застосовують три критерії: місце постійного проживання, центр економічних інтересів і центр особистих (сімейних) інтересів:
Постійне проживання на території Іспанії (понад 183 дні впродовж одного календарного року). Розрахунок виконують за в’їзними й виїзними штампами, проставленими в закордонному паспорті іноземного громадянина. Дещо складніша ситуація з офшорними територіями: простих штампів іспанської податкової адміністрації буде недостатньо, і вона вимагатиме подати офіційний документ, що підтверджує перебування іноземного громадянина на території офшору щонайменше 183 дні впродовж календарного року.
Місцезнаходження центру економічних інтересів. Іспанська податкова адміністрація визнає іноземного громадянина податковим резидентом Іспанії, якщо його основна економічна діяльність або основні економічні інтереси зосереджені на території країни.
Місцезнаходження сім’ї, тобто місце проживання дружини (або чоловіка) та неповнолітніх дітей. Сімейний чинник відіграє важливу роль у визначенні статусу податкового резидента Іспанії. Якщо сім’я іноземного громадянина постійно проживає в Іспанії, вважається, що має місце й адміністративна, і податкова резидентність.
У спірних випадках до визначення статусу податкового резидента Іспанії долучаються двосторонні угоди про уникнення подвійного оподаткування.
Між Іспанією та Росією така угода діє з 16 грудня 1998 року.
Згідно з пунктом 2 статті 4 Угоди,
“Якщо відповідно до положень пункту 1 фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, то її статус визначається таким чином:
- вона вважається резидентом тієї Держави, в якій має постійне житло; якщо вона має постійне житло в обох Державах, вона вважається резидентом тієї Держави, з якою має тісніші особисті та економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);
- якщо Державу, в якій вона має свій центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо вона не має постійного житла в жодній із Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, де зазвичай проживає;
- якщо вона зазвичай проживає в обох Державах або в жодній із них, вона вважається резидентом тієї Держави, громадянином якої вона є;
- якщо вона є громадянином обох Держав або жодної з них, то компетентні органи Держав вирішать це питання за взаємною згодою.
Статус податкового резидента в Іспанії з погляду судових органів
Що станеться, якщо іноземний громадянин не надасть іспанській податковій адміністрації сертифікат про те, що він є податковим резидентом іншої країни, і при цьому не погодиться з рішенням цієї ж адміністрації вважати його податковим резидентом Іспанії? Усі спірні питання вирішуються в судовому порядку. І тут необхідно бути дуже й дуже уважним, бо позиція іспанських судів не збігається з позицією податкової адміністрації. Більше того, суди різних інстанцій і регіонів можуть виносити прямо протилежні рішення.
Ще два роки тому, навесні 2018 року, Верховний суд Іспанії категорично заявив, що в основі визначення фіскальної резидентності має лежати проста математика, а саме загальна кількість днів, проведених на іспанській території впродовж календарного року. Ні економічні, ні сімейні інтереси враховувати не слід. Проте згоди в судових органах так і не досягли, і впродовж останніх років регіональні суди ухвалювали рішення як на підтримку позиції податкової адміністрації, так і на підтримку позиції Верховного суду.
Отже, щоб убезпечити себе від непередбачених і неприємних ситуацій, відкриваючи бізнес в Іспанії та/або перевозячи сюди свою сім’ю, обов’язково отримайте якомога повнішу й докладнішу консультацію з фіскальних питань у податкового радника. Якщо є можливість, щороку оновлюйте сертифікат податкового резидента та подавайте його до іспанських податкових органів на першу вимогу.
