Податкова система є важливою складовою економічного життя будь-якої держави. Величезне значення вона має й в Іспанії. Іспанські податки вважаються одними з найвищих у світі, що, однак, не лякає й не відштовхує іноземних інвесторів і підприємців. Річ у тім, що попри складність іспанської податкової системи та її багаторівневість, вона має прозорість і не має дискримінаційного характеру, дозволяючи резидентам і нерезидентам на рівних умовах жити та будувати бізнес на території країни.
Система оподаткування в Іспанії досить молода. Основи уніфікації податкового устрою всієї країни було закладено реформою 1845 року. У 1977 році після падіння режиму Франко було проведено ще одну податкову реформу, яка адаптувала систему до сучасних реалій і потреб. Відтоді модернізація системи не припиняється в прагненні відповідати економічним умовам, що швидко змінюються, та інтеграційним вимогам Європейського Союзу. У 1992 році в Іспанії було створено єдиний податковий орган – Державне податкове агентство (Agencia Estatal de Administración Tributaria), яке взяло на себе управління податковими процесами.
Адміністративний поділ і рівні оподаткування в Іспанії
Іспанія має розгалужену адміністративно-територіальну структуру: країна поділена на 17 автономних спільнот, або “автономій”, кожна з яких має певний ступінь політичної та фінансової самостійності. Ці автономії, у свою чергу, поділяються на 50 провінцій, плюс є два автономні міста-анклави Мелілья та Сеута, розташовані на африканському континенті. Провінції поділяються на комарки (області, що об’єднують кілька муніципалітетів) і загалом включають понад 8 тисяч муніципалітетів.
У межах цієї структури податки в Іспанії стягуються на трьох рівнях: державному, регіональному та місцевому. Регіони й муніципалітети мають певну частку свободи в установленні податкових ставок, відрахувань і пільг. Зібрані на місцях податки спрямовуються до бюджетів різних рівнів, повністю або частково. Крім основних податків існує ще чималий перелік мит і зборів.
До основних податків належать:
- Державний рівень: податок на доходи фізичних осіб (IRPF), податок на доходи нерезидентів (IRNR), ПДВ (IVA), податок на багатство (IP), податок на спадщину та дарування (ISD) і податок на прибуток компаній (IS).
- Регіональний рівень (рівень автономій): податок на оплатні операції з рухомим і нерухомим майном (TPO), податок на корпоративні операції (OS), гербовий збір (AJD).
- Місцевий рівень (рівень муніципалітетів): щорічний податок на нерухомість (IBI), податок на транспортні засоби (IVTM), податок на здійснення економічної діяльності (IAE), муніципальний податок на приріст вартості землі (IIVTNU, або Plusvalía).
Також податки в Іспанії за своїм характером поділяються на:
- Прямі й непрямі;
- Такі, що стосуються податкових резидентів і нерезидентів;
- Такі, що стосуються фізичних осіб і юридичних осіб.
Адміністративна та податкова резидентність в Іспанії
В Іспанії має місце плутанина в поняттях. Посвідка на проживання іспанською називається residencia, тому нерідко всіх іноземців, які легально перебувають у країні, називають резидентами. Проте далеко не всі з них мають посвідку на проживання. Наприклад, студенти перебувають в Іспанії за навчальною візою, яка є дозволом на перебування (estancia), але не посвідкою на проживання. Цифрові кочівники та власники золотих віз також стоять осібно, оскільки їхнє становище регулюється особливими нормами законодавства. Але навіть ті іноземні громадяни, які мають тимчасову посвідку на проживання (residencia temporal) або постійну посвідку на проживання (residencia de larga duración), не стають автоматично податковими резидентами країни.
Іноземний громадянин стає податковим резидентом Іспанії, якщо виконується хоча б одна з умов (ст. 6 Закону про податок на доходи нерезидентів):
- Перебування в країні понад 183 дні впродовж календарного року. Під час підрахунку цього строку враховуються всі тимчасові відсутності, окрім випадків, коли особа може довести свою податкову резидентність в іншій країні. Слід зазначити, що для країн або територій, які класифікуються як податкові гавані, податкова адміністрація Іспанії має право вимагати доказів перебування на такій території щонайменше 183 днів на рік. Час, проведений в Іспанії з причин виконання зобов’язань, що виникли з домовленостей про культурну чи гуманітарну співпрацю з іспанськими державними установами, який здійснюється на безоплатній основі, не враховується під час визначення резидентства.
- Основне місце проживання або центр економічних інтересів. Якщо основне місце життя або основна база економічних інтересів перебуває в Іспанії, особа вважається податковим резидентом. Це може бути визначено як через пряме володіння активами та управління ними, так і через непрямі інтереси.
- Сімейні зв’язки. Якщо офіційний чоловік чи дружина, а також неповнолітні діти, які перебувають на утриманні платника податків, постійно проживають в Іспанії, то сам платник податків автоматично отримує статус податкового резидента, якщо не доведе протилежне.
У будь-якому разі податковим резидентом можна бути лише однієї країни. За потреби наявний статус податкового резидента можна підтвердити довідкою з податкових органів. В Іспанії така довідка за наявності електронного сертифіката отримується миттєво в особистому кабінеті на сайті податкової служби.
Система оподаткування в Іспанії: основні податки
Розглянемо всі основні податки, з якими стикаються мешканці Іспанії, а також підприємці та бізнесмени.
Податки, пов’язані з доходами фізичних осіб в Іспанії
Податок на доходи фізичних осіб (IRPF – Impuesto sobre la Renta de las Personas Físicas)
Цим податком обкладаються доходи фізичних осіб-резидентів, отримані від трудової діяльності, від здавання майна в оренду, допомоги, субсидій, пенсій, лотерейних виграшів, банківських відсотків тощо. В Іспанії діє прогресивна шкала: на загальнодержавному рівні відсоткові ставки перебувають у діапазоні від 19 до 47%. Водночас автономіям надано право встановлювати власні ставки, тому від регіону до регіону вони можуть коливатися в межах кількох пунктів.
Щодо прибуткового податку в кожному регіоні діє великий перелік податкових відрахувань і пільг. За невисокого рівня доходу обов’язок подання декларації не виникає. З 2024 року річна декларація за податком подається виключно в електронній формі. Подружжю на вибір дозволено подавати окремі декларації або спільну: вибрати вигідний варіант допоможе податковий радник.
Податок на доходи нерезидентів (IRNR – Impuesto sobre la Renta de No Residentes)
Іноземні громадяни, які не є податковими резидентами Іспанії, але отримують тут дохід, сплачують податок IRNR. Ідеться, наприклад, про доходи від здавання нерухомості в оренду. Крім того, якщо іноземець має власність на території Іспанії, йому зараховується дохід від неї, навіть якщо вона не здається в оренду (розрахунок ведеться від кадастрової вартості). Основні ставки податку: 19% для громадян інших країн-членів ЄС, 24% для громадян третіх країн. Також податок нараховується на дивіденди, відсотки, пенсії, прибуток від операцій із цінними паперами, прибуток від операцій з перестрахування тощо за ставками від 1,5 до 40%.
Декларація за податком подається раз на рік або, якщо власність здається в оренду, щоквартально. Подання декларації відбувається в електронному вигляді.
Податки, пов’язані з нерухомістю та іншими видами власності
Щорічний податок на нерухомість (IBI – Impuesto sobre bienes inmuebles)
Податок, який щороку сплачують фізичні та юридичні особи, що є власниками нерухомості. Розрахунок ведеться від кадастрової вартості, ставки податку встановлюються на рівні муніципалітетів.
Податок на багатство (IP – Impuesto sobre el Patrimonio)
Його також називають податком на капітал або податком на власність. Платниками виступають виключно фізичні особи, які постійно проживають в Іспанії або володіють майном на території країни. Згідно із загальнодержавними критеріями необлагуваний мінімум встановлено на рівні 700 000 €. Проте регіонам надано право встановлювати власні ліміти. Нині в різних автономіях необлагуваний мінімум коливається в межах від 400 000 до 800 000 €.
Для розрахунку податку використовується нетто-вартість усіх активів, як матеріальних, так і нематеріальних. Також існує цілий перелік податкових пільг і відрахувань. Податок на багатство розраховується за прогресивною шкалою. Загальнодержавні ставки перебувають у межах від 0,2 до 3,5%, ставки автономій, що дотримуються власної шкали, відрізняються на кілька пунктів.
Муніципальний податок на приріст вартості землі (IIVTNU – Impuesto sobre el Incremento del Valor de los Terrenos de Naturaleza Urbana, або Plusvalía)
Платниками податку виступають продавці нерухомого майна та бенефіціари, які отримали нерухомість у дар або успадкували її. Plusvalía – це муніципальний податок, ставки якого встановлюються на рівні кожного муніципалітету. Для розрахунку податку застосовуються два методи: об’єктивний і на основі реально отриманого прибутку. За замовчуванням застосовується об’єктивний метод, який враховує кадастрову вартість, до якої застосовуються підвищувальні коефіцієнти і, на останньому етапі розрахунку, ставки, що діють у муніципалітеті. Метод розрахунку на основі реально отриманого прибутку враховує також прибуток, отриманий від угоди, однак про намір його застосувати необхідно повідомити нотаріуса в момент оформлення угоди.
Податок на оплатні операції з рухомим і нерухомим майном (TPO – Impuesto sobre las Transmisiones Patrimoniales Onerosas)
Цим податком обкладаються, наприклад, угоди з купівлі-продажу нерухомості та транспортних засобів на вторинному ринку. Ставки встановлюються на рівні автономій: від 4% при переході права власності на рухоме майно і від 6% на нерухоме майно. У середньому ставки по країні перебувають у діапазоні від 4 до 11%. Платником цього податку завжди виступає покупець.
Гербовий збір (AJD – Impuesto sobre los Actos Jurídicos Documentados)
Гербовий збір в Іспанії нараховується і сплачується при оформленні нотаріальних документів, документів комерційного характеру, а також адміністративних документів. У різних випадках можуть застосовуватися різні види ставок: фіксована, 0,15 центів за сторінку, або прогресивна, від 0,5 до 1,5%. Ставки прогресивної шкали встановлюються на рівні автономій.
Гербовий збір повністю сумісний з ПДВ і лише частково з податком на оплатні операції. Наприклад, при купівлі нової нерухомості від забудовника покупець зобов’язаний сплатити ПДВ, гербовий збір за прогресивною шкалою, розрахований від ціни об’єкта, а також гербовий збір за фіксованою ставкою за оформлений нотаріальний акт. Водночас при купівлі вторинної нерухомості, коли замість ПДВ нараховується і сплачується TPO, гербовий збір буде нараховано лише за фіксованою ставкою відповідно до кількості сторінок нотаріального договору купівлі-продажу.
Податок на спадщину та дарування (ISD – Impuesto sobre Sucesiones y Donaciones)
Цей податок за своєю суттю є державним і регулюється на рівні держави в усьому, що стосується основних положень. При цьому права щодо стягнення податку передано регіонам, і також на рівні регіонів встановлюються податкові мінімуми, пільги та відрахування. Платниками податку виступають спадкоємці та бенефіціари.
Податок на транспортні засоби (IVTM – Impuesto sobre vehículos de tracción mecánica)
Річний муніципальний податок, платниками якого виступають власники транспортних засобів, що перебувають на обліку в Іспанії. Розрахунок податку ведеться по-різному: для легкового транспорту від потужності двигуна, для вантажного транспорту від максимально допустимої маси, для мототранспорту від об’єму двигуна, для автобусів від кількості посадкових місць.
Податки, пов’язані з бізнесом в Іспанії
ПДВ (IVA – Impuesto sobre el Valor Añadido)
ПДВ в Іспанії обкладаються товари й послуги, що продаються або надаються на території країни, а також імпорт товарів з інших країн. Виняток становлять Канарські острови, де діє місцевий податок IGIC, а також Сеута й Мелілья, де діє IPSI. Загальна ставка ПДВ в Іспанії становить 21%, також є знижені ставки, 10 і 4%, та нульова ставка. Сплачує цей податок кінцевий споживач, проте обов’язок щодо обліку та декларування покладено на підприємців і юридичних осіб, що продають товари й надають послуги.
Індивідуальні підприємці в Іспанії, зайняті у сфері роздрібної торгівлі, які самі не виробляють товари й не змінюють їх (продаж готового одягу, взуття, продуктів харчування, косметики тощо), зобов’язані застосовувати особливий режим обліку ПДВ – Recargo de Equivalencia, який передбачає додаткову податкову надбавку від 0,75 до 5,2%.
Податок на корпоративні операції (OS – Impuesto sobre las Operaciones Societarias)
Цим податком обкладаються операції зі статутним капіталом юридичних осіб, що включають їх заснування, збільшення або зменшення статутного капіталу, а також ліквідацію, зміну юридичної адреси або адреси головного офісу. Податкова ставка становить 1%.
Податок на прибуток компаній (IS – Impuesto de Sociedades)
В Іспанії основними платниками податку на прибуток є акціонерні товариства (S.A.) і товариства з обмеженою відповідальністю (S.L. та S.L.U.), однак обов’язки з оподаткування також поширюються на багато асоціацій, фондів та інших об’єднань, включно з тими, що не мають статусу юридичної особи. Податковий період збігається з календарним роком; нові компанії починають свій перший звітний період із моменту заснування. Сплата податку відбувається в липні року, наступного за звітним.
Розрахунок податкової бази відбувається шляхом визначення чистого доходу за рік, при цьому враховуються можливі збитки минулих років і законодавчі коригування. Після застосування відповідної податкової ставки визначається податкова сума, до якої можуть бути застосовані різні відрахування та пільги.
Стандартна ставка податку на прибуток в Іспанії становить 25%, однак існують і специфічні ставки: для малого та середнього бізнесу – 23%, для нових компаній у перші два прибуткові роки – 15%, для кооперативів – 20%, для інвестиційних фондів і товариств – 1%, для страхових і кредитних організацій, а також політичних партій – 25%, і для банків – 30%. У разі збитків податок не нараховується, що підтримує фінансову стійкість підприємств у складні періоди.
Податок на здійснення економічної діяльності (IAE – Impuesto sobre Actividades Económicas)
В Іспанії всі підприємці та компанії в обов’язковому порядку мають реєструватися в реєстрі податку на здійснення економічної діяльності, однак обов’язок щодо його сплати виникає лише у тих, чий річний оборот перевищує 1 млн євро. Тобто весь малий бізнес не сплачує цей податок. Більше того, у перші два роки своєї діяльності нові підприємства, навіть якщо їхній оборот перевищує встановлений ліміт, звільняються від цього податку, що полегшує початок їхньої роботи.
У разі середніх і великих компаній з оборотами понад встановлений поріг податок на здійснення економічної діяльності нараховується на муніципальному рівні, тому ставки можуть відрізнятися в різних населених пунктах.
Соціальні відрахування підприємців (Cuota de autónomos)
Соціальні відрахування, які щомісяця роблять індивідуальні підприємці, не належать до податків. Проте їх варто враховувати під час податкового планування, оскільки вони створюють суттєве навантаження. Внески зобов’язані сплачувати як незалежні індивідуальні підприємці, так і керуючі компаній, які перебувають у статусі підприємців. Внески залежно від задекларованої бази та рівня доходів становлять від 225 € до 530 € на місяць.
В Іспанії підприємці-початківці можуть скористатися пільговим періодом при реєстрації. У перші 12 місяців діяльності для них встановлено фіксований внесок у розмірі 80 євро на місяць. Якщо їхній нетто-дохід не перевищує мінімальну заробітну плату (1 134 євро на місяць у 2024 році), пільговий період можна продовжити на додаткові 12 місяців.
Якщо у вас виникли запитання щодо оподаткування в Іспанії, звертайтеся до фахівців компанії Alegria по консультацію та допомогу в плануванні й оптимізації податків.
